Премія пам’яті Нобеля з економіки, 1977 р., разом з
Бертілем Уліном
Англійський економіст Джеймс Едуард
Мід народився 23 червня 1907 р. в Суоніджі, графство Дорсет, у родині Чарлза
Хіппслі Міда й Кетлін (у дівоцтві Коттон-Стейплтон) Мід. Основними предметами в
Лембрук-скул і Мальверн-коледжі, де він навчався відповідно з 1917 по 1921 р. і
з 1921 по 1926 р., були латинська і грецька мови, так само, як і в
Оріел-коледжі, в Оксфорді. Тільки в 1928 р., коли Мід перейшов до створеної в
Оріел-коледжі Школи філософії, політики й економіки, він почав вивчати
економічні науки.
Інтерес ученого до цих наук був
викликаний «безглуздим і шкідливим», як він це називав, рівнем безробіття в
Британії в період між війнами, а також впливом його «трохи ексцентричної тітки,
старої діви», яку він, однак, дуже любив. Вона була послідовницею майора
Дугласа, англійського економіста, що розвивав теорію, відповідно до якої
хвороба сучасного господарства спричинена недостатньою купівельною
спроможністю. Пропоноване ним розв’язання проблеми полягало в збільшенні
купівельної спроможності через контроль над цінами й розподіл «соціального
кредиту» серед споживачів. Хоча заняття Міда економікою швидко ослабили його
віру в ідеї Дугласа, вони не підірвали його інтересу до розробки політики,
спрямованої на поліпшення економічного добробуту.
Після одержання в 1930 р. ступеня
магістра Мід був обраний членом Хертфорд-коледжу Оксфордського університету, що
дало йому можливість продовжувати навчання ще протягом року. Одержавши від
Денніса Робертсона запрошення навчатися в Трініті-коледжі Кембриджського
університету впродовж додаткового року, Мід скористався можливістю увійти в
групу економістів, яку називали «цирком». До цієї групи входили Робертсон, Ричард
Кан, П’єро Сраффа, Джоан і Остін Робінсон. Ця група часто зустрічалася з Джоном
Мейнардом Кейнсом, її учасниками обговорювалися ідеї, які врешті-решт сприяли
появі книги Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» ("The
General Theory oy Employment, Interest, and Money”, 1936). Цей «інтелектуальний
бенкет, — згадував пізніше Мід, — став найбільш вражаючим роком мого
життя».
Повернувшись у 1931 р. до
Хертфорд-коледжу як член його штату й лектор з економічних проблем, Мід
продовжував підтримувати зв’язки з кейнсіанськими революціонерами в
макроекономічній теорії. У 1936 р. він опублікував книгу «Вступ до економічного
аналізу й економічної політики» ("An Introduction to Economic Analysis and
Policy”), що стала одним з перших підручників, в яких автор спробував дати
систематизований виклад теорії Кейнса. Інтерес Міда до проблем безробіття в
поєднанні з інтересом до міжнародних проблем дозволив йому прийняти в 1937 р.
пропозицію влаштуватися на роботу в Секретаріат Ліги Націй у Женеві. Там як редактор
«Світового економічного огляду» ("World Economic Survey”) він продовжив
виконання дослідницької програми, розпочатої Бертілем Уліном. Над цією
програмою працювала значна група економістів, серед яких були Ян Тінберген і
Тьяллінг Купманс.
Після початку Другої світової війни,
у 1940 р., Мід повернувся в Англію для роботи в економічному відділі
британського урядового кабінету. Разом з Ричардом Стоуном він підготував першу
офіційну оцінку рахунків національного доходу Сполученого Королівства. Там же,
в уряді, Мід брав участь у розробці післявоєнного економічного й зовнішньо-політичного курсу Великої Британії. Він допомагав
готувати урядову Білу книгу 1944 р. з політики зайнятості, в якій оголошувалося
зобов’язання вжити заходів щодо підтримання після війни низького рівня
безробіття. Учений працював також у складі групи Кейнса над проблемами
перебудови міжнародної фінансової й торговельної системи шляхом створення
Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції й розвитку й
особливо Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
У 1946 р., через рік після приходу до
влади лейбористської партії, Мід був призначений директором економічного
відділу й обіймав цю посаду до 1947 р. Після цього він повернувся до
академічних занять, ставши професором у Лондонській школі економіки на наступні
десять років. У цей період він написав роботу «Теорія міжнародної економічної
політики» ("The Theory of International Economic Policy”), але навіть два
об’ємні томи цієї роботи — «Платіжний баланс» ("The Balance of Payments”,
1951) і «Торгівля й добробут» ("Trade and Welfare”, 1955) — «не вичерпали
всієї розмаїтості проблем міжнародних відносин», як говорив він пізніше,
переконавшись, що його «початковий задум був надто амбіційним».
Уперше розробляючи теорії міжнародної
торгівлі, Мід у цій роботі об’єднав свої теоретичні інтереси з прагненням
створити ефективні інструменти економічної політики. Головним внеском у
виконання цього завдання, який міститься в його книзі «Платіжний баланс», була
модель такої політики, що була б здатна досягти двох основних цілей:
внутрішньої збалансованості (повної зайнятості) і зовнішньої збалансованості
(рівноваги платіжного балансу). Спираючись на розроблений Тінбергеном принцип,
автор книги показує, що для досягнення цих двох цілей потрібне використання
двох інструментів економічної політики. Наприклад, внутрішнього й зовнішнього
збалансування можна досягти, лише застосувавши й фіскальну (для забезпечення
повної зайнятості), і монетарну (для залучення або відштовхування міжнародних
потоків капіталу) політику.
У книзі «Торгівля й добробут» Мід
показав вплив міжнародної торгівлі на добробут у країнах, які не мали
досконалих конкурентоспроможних внутрішніх ринків. Він показав, удавшись до
«теорії другого найкращого», що, якщо умови, необхідні для досягнення оптимуму,
не реалізуються, просування в напрямку до вільної торгівлі може бути
деструктивним і може знизити добробут. Навіть більше, у випадку встановлення
високих торговельних бар’єрів найкраще може бути ворогом хорошого: обмеження
торгівлі можуть у цьому випадку сприяти підвищенню рівня економічного
добробуту. Ця книга відбиває також думку Міда про те, що економіка має
розвиватися як наука, орієнтована на практичне застосування в політиці.
У роботі над «Торгівлею й добробутом»
учений значною мірою спирався на «нову економічну теорію добробуту», що
відкидає метод порівняння, який відкрито протиставляє вигоди одного втратам
іншого. Проте пізніше він дійшов висновку, що ця теорія являє собою дуже
обмежений підхід до формування політики, оскільки політика обов’язково враховує
порівняльні відмінності в стані людей. Тому він повернувся до більш ранньої
економічної традиції, відповідно до якої порівняння стану різних людей
відбивається в оцінці політичними діячами важливості підвищення добробуту
окремих індивідуумів. Відповідно, і про економічну політику судять з того,
наскільки добре вона служить загальній корисності, вираженій як зважена сума
корисності всіх індивідуумів.
З початку своєї діяльності Мід
цікавився балансом між ефективністю й рівністю. Незабаром після закінчення
Другої світової війни він написав книгу, що мала великий вплив на суспільну
думку й була присвячена ефективності системи вільного ринку й критиці
державного регулювання, уведеного в післявоєнній британській економіці.
Водночас він відзначив негативні наслідки капіталістичної системи, що
позначаються на розподілі доходів. «Моє серце належить лівим, а мозок —
правим», — повторював він.
Перейшовши в 1957 р. з ЛШЕ до
Кембриджського університету, Мід продовжував багато писати, зосередившись на
проблемах внутрішньої економічної політики й розподілі доходів. У книзі
«Ефективність, рівність і володіння власністю» ("Efficiency, Equality, and the
Ownership of Property”, 1964) він дав орієнтовний огляд сил, що визначають
накопичення капіталу. Цю тему він розвинув у книгах «Спадщина нерівності» ("The
Inheritance of Inequalities”, 1974) і «Справедлива економіка» ("The Just
Economy”, 1976). Вийшовши в 1974 р. на пенсію, він продовжував активну
діяльність у сферах теоретичних досліджень і розробки економічної політики. У
1975 р. він опублікував «Путівник радикального інтелігента з проблем
економічної політики» ("The Intelligent Radical’s Guide to Economic Policy”), в
якій висловив власне бачення «соціалістичної системи цін». Між 1975 і 1977 рр.
учений очолював урядовий комітет, який у 1978 р. опублікував доповідь
«Структура й реформа прямого оподаткування» ("The Structure and Reform of
Direct Taxation”).
Mід і Бертіль Улін розділили
Нобелівську премію з економіки за 1977 р., отримавши її «за першопрохідницький
внесок у теорію міжнародної торгівлі й міжнародного руху капіталу». У своїй
промові під час презентації Ассар Ліндбек зі Шведської королівської академії
наук високо оцінив результати проведеного Мідом аналізу «наслідків різних типів
економічної політики для міжнародної торгівлі й міжнародного поділу праці» і
створення ним «основ сучасної теорії зайнятості у відкритій економіці». У своїй
Нобелівській лекції Мід запропонував для обговорення складну взаємозалежність
між такими важливими економічними факторами, як зайнятість, заробітна плата,
ціни та іноземна валюта.
У 1933 р. Мід одружився з Маргарет
Вільсон, яка тоді працювала секретарем Оксфордського відділення Ліги Націй. Мід
відомий як дуже нетовариська людина, яка уникає будь-яких подорожей і участі в
семінарах.
Мід є почесним членом Лондонської
школи економіки, Оріел- і Хертфорд-коледжів у Оксфорді, Крістколеджу
Кембриджського університету. Він почесний член Бельгійського королівського
товариства політичної економії, Американської економічної асоціації й
Американської асоціації сприяння розвитку наук.
