| Меню сайту |
|
 |
| Категорії розділу |
|
|
| Наше опитування |
|
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
Леонід Віталійович Канторович
Леонід Віталійович
Канторович
| 07.04.2010,
15:56 |
Російський економіст Леонід
Віталійович Канторович народився в 1912 р. у Санкт-Петербурзі, Росія.
Коли йому було п’ять років, розпочалася революція в Росії, а під час
громадянської війни його родина впродовж року жила в Білорусії. В 1922
р. помер батько, Віталій Канторович, залишивши сина на виховання
матері, уродженої Пауліни Сакс.
Канторович цікавився
природничими науками задовго до того, як він 1926 р. у віці
чотирнадцяти років вступив до Ленінградського університету. Тут він
вивчає не тільки природничі дисципліни, але й політекономію, сучасну
історію, математику. Його схильність до математики стає визначальною в
роботі щодо теорії рядів, яку він представив на першому Всесоюзному
математичному конгресі в 1930 р. Закінчивши в тому ж році навчання, він
залишається в Ленінградському університеті на викладацькій роботі й
продовжує свої дослідження на кафедрі математики. У 1934 р. він стає
професором, а роком пізніше, коли була відновлена система академічних
ступенів, одержує докторський ступінь. В 30-ті рр., у період
інтенсивного економічного й індустріального розвитку Радянського Союзу,
Канторович був у авангарді математичних досліджень і прагнув
застосувати свої теоретичні розробки у практиці зростаючої радянської
економіки. Така можливість з’явилась у 1938 р., коли він був призначений
консультантом у лабораторію фанерної фабрики. Перед ним було
поставлене завдання розробити такий метод розподілу ресурсів, який міг
би максимізувати продуктивність устаткування, і Канторович,
сформулювавши проблему за допомогою математичних термінів, зробив
максимізацію лінійної функції за великої кількості обмежень. Не маючи
економічної освіти, він проте знав, що максимізація за численних
обмежень — це одна з основних економічних проблем і що метод, який
полегшує планування на фанерних фабриках, може бути використаний у
багатьох інших виробництвах, чи то визначення оптимального використання
посівних площ, чи то найбільш ефективний розподіл потоків транспорту.
Метод Канторовича, розроблений для розв’язання проблем, пов’язаних із
виробництвом фанери і відомий сьогодні як метод лінійного програмування,
знайшов широке економічне застосування в усьому світі. У праці
«Математичні методи організації й планування виробництва»,
опублікованій у 1939 р., Канторович показав, що всі економічні проблеми
розподілу можуть розглядатися як проблеми максимізації за численних
обмежень, отже, можуть бути розв’язані за допомогою лінійного
програмування.
У випадку з виробництвом фанери він представив
змінну, що потребує максимізації, як суму вартостей продукції, яка
виробляється всіма машинами. Обмеження були представлені рівняннями,
які встановлювали співвідношення між кількістю кожного з факторів
виробництва, що мають витрачатися (наприклад, деревини, електроенергії,
робочого часу) і кількістю продукції, що випускає кожна з машин, де
величина кожної з витрат не повинна перевищувати дану суму.
Канторович
увів нові змінні (мультиплікатори) як коефіцієнти до кожного з
факторів виробництва в обмежувальних рівняннях і показав, що значення
як змінної затрачуваних факторів, так і змінної продукції, що
виробляється, можуть бути легко визначені, якщо відомі значення
мультиплікаторів. Він представив економічну інтерпретацію цих
мультиплікаторів, показавши, що вони, по суті, являють собою граничні
вартості (або «сховані ціни») обмежуючих факторів; отже, вони аналогічні
до підвищеної ціни кожного з факторів виробництва за умов цілком
конкурентного ринку.
І хоча з того часу розроблялися більш
досконалі комп’ютерні методики для визначення значень мультиплікаторів
(Канторович використав метод послідовного наближення), його первісне
розуміння економічного й математичного змісту мультиплікаторів заклало
основу для всіх наступних робіт у цій галузі в Радянському Союзі.
Згодом подібна методологія була незалежно від Канторовича розроблена на
Заході Тьяллингом Ч. Купмансом та іншими економістами. Навіть у тяжкі
роки Другої світової війни, коли Канторович обіймав посаду професора у
Військово-морській інженерній академії в блокадному Ленінграді, він
зумів здійснити значне дослідження «Про переміщення мас» (1942). У цій
праці він використав лінійне програмування для планування оптимального
розміщення споживчих і виробничих факторів. Продовжуючи працювати в
Ленінградському університеті, Канторович одночасно очолює відділ
наближених методів в Інституті математики АН СРСР у Ленінграді. У
наступні кілька років Канторович працює над розробкою нових
математичних методів планування, які б сприяли розвитку радянської
економіки. В 1951 р. він (разом з математиком, фахівцем у галузі
геометрії В. А. Залгаллером) опублікував книгу, що описує їхню роботу
щодо використання лінійного програмування для підвищення ефективності
транспортного будівництва в Ленінграді. Через вісім років він
опублікував найвідомішу свою працю «Економічний розрахунок найкращого
використання ресурсів». У ній він зробив висновки щодо ідеальної
організації соціалістичної економіки для досягнення високої
ефективності у використанні ресурсів. Він акцентує увагу на ширшому
використанні схованих цін під час розподілу ресурсів у Союзі й навіть на
застосуванні процентної ставки для вираження схованої ціни часу під час
планування капіталовкладень. Хоча деякі радянські вчені з побоюванням
ставилися до цих нових методів планування, поступово методи Канторовича
були прийняті радянською економікою. В 1949 р. йому була надана
Сталінська премія за роботу в галузі математики, в 1958 р. Канторовича
обрали членом-кореспондентом Академії наук СРСР. Шістьома роками
пізніше він став академіком. У 1960 р., переїхавши до Новосибірська, де
знаходився найдосконаліший на той час у СРСР комп’ютерний центр, він
став керівником відділу економіко-математичних методів у Сибірському
відділенні АН СРСР. Разом зі своїми колегами, економістами-математиками
В. В. Новожиловим і В. С. Немчиновим, Канторович став лауреатом
Ленінської премії в 1965 р., а в 1967 р. був нагороджений орденом
Леніна. В 1971 р. він очолює лабораторію в Інституті керування народним
господарством у Москві. Премія пам’яті Нобеля 1975 р. у галузі економіки
була присуджена спільно Канторовичу і Тьяллингу Ч. Купмансу «за внесок у
теорію оптимального розподілу ресурсів». У своїй промові на церемонії
презентації представник Шведської королівської академії наук Рагнар
Бентцель зазначав очевидність того, про що свідчили роботи двох
лауреатів,— «основні економічні проблеми можуть вивчатися в науковому
плані, незалежно від політичної організації суспільства, у якому вони
досліджуються». Роботи Купманса й Канторовича щодо лінійного
програмування тісно стикалися, а американський учений підготував у
1939 р. першу публікацію книги радянського вченого англійською мовою. У
своїй Нобелівській лекції «Математика в економіці: досягнення,
труднощі, перспективи» Канторович говорив про «проблеми й досвід
планової економіки, особливо радянської економіки». Наступного року
Канторович очолив Інститут системних досліджень АН СРСР. Проводячи
власні дослідження, він також підтримував і навчав ціле покоління
радянських економістів. У 1938 р. Канторович одружився з Наталею
Ільїною, лікарем за фахом. Їхні діти — син і дочка — стали
економістами. Канторович помер 7 квітня 1986 р. у віці 74 років. Крім
Нобелевської премії й нагород, отриманих у СРСР, Канторовичу були
присуджені почесні ступені університетами Глазго, Гренобля, Ніцци,
Гельсінкі й Парижа; він був членом Американської академії наук і
мистецтв. |
|
| Категорія: Нобелівські лауреати | Додав: Alla-Petrivna (09.04.2010)
|
| Переглядів: 1961
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
| Форма входу |
|
|
| Пошук |
|
|
| Друзі сайту |
|
|
|
