КУПМАНС (Koopmans), Тьяллінг Чарлз

КУПМАНС (Koopmans), Тьяллінг ЧАРлЗ

Премія пам’яті Нобеля у галузі економіки, 1975 р. спільно з Леонідом Канторовичем

Американський економіст Тьяллінг Чарлз Купманс нагороджений премією спільно з Леонідом Канторовичем «за внесок у теорію оптимального розподілу ресурсів». У політичному відношенні праці Купманса за своєю суттю нейтральні, тому його теорія може бути використана незалежно від політичного та соціального ладу суспільства.

Американський економіст Тьяллінг Чарлз Купманс народився у Грейвленді, Нідерланди. Він був третім сином у родині Сьєрда Купманса та уродженої Війцке ван дер Зее. Його батьки, шкільні вчителі, величезну увагу приділяли освіті своїх дітей. У 14 років Купманс отримав стипендію, яка надала йому можливість з 1927 по 1933 роки навчатися в Утрехтському університеті. Спочатку він присвятив себе математиці та теоретичній фізиці й у 1934 році опублікував працю з квантової механіки; але зростаюче незадоволення абстрактною природою власних досліджень призвело до того, що він віднайшов іншу область, в якій, як він відзначав пізніше, предмет дослідження був «наближений до реального життя». Його інтереси переміщаються у царину економіки, після того як у результаті Великої депресії, що розпочалася у 1929 році, він упевнюється, що «світовий економічний лад ненадійний, нестабільний і –найголовніше – не підпорядковується законам». Приблизно в цей час у нього складаються дружні стосунки з деякими студентами-соціалістами, і він розпочинає своє знайомство з економікою штудіюванням «Капіталу» Карла Маркса.

У 1933 році, серйозно зайнявшися використанням математичних методів у економіці, Купманс нарешті знайшов спосіб застосувати свою математичну освіту в новій області. Наступного року він вирушає до Амстердамського університету для навчання у провідного нідерландського математика-економіста Яна Тінбергена, під керівництвом якого він вивчає праці видатних теоретиків загальної рівноваги, таких, як Густав Кассель і Кнут Вікселль. У 1935 році Купманс перебував 4 місяці в Осло, працюючи зі знаменитим математиком-економістом й економетриком Рагнаром Фрішем. Докторський ступінь він отримав у Лейденському університеті у 1936 році за дисертацію «Лінійний регресивний аналіз економічних часових рядів» («Linear Regression Analysis of Economic Time-Series»).

З 1936 по 1938 роки Купманс викладав у Школі економіки в Роттердамі. У 1938 році він заміняє Тінбергена у Лізі Націй та працює там над моделлю економічного циклу для Великобританії. Купманс перебував у Женеві доти, поки у 1940 році Німеччина не окупувала південні департаменти Франції, після чого він переїжджає до Сполучених Штатів. Упродовж наступних двох років він проводить дослідження у Пристонському університеті, а потім виконує, за його словами, «скромну роль» статистика у Британській місії торгового флоту у Вашингтоні (округ Колумбія). Саме ця робота – зведення до єдиної вичерпної схеми інформації про втрати, нове будівництво та використання кораблів союзників – дозволила йому зробити найбільш вагомий внесок в область економічного аналізу.

У місії торгового флоту Купманс намагався так розробити маршрути флотів союзників, щоб максимально знизити витрати на доставку вантажів. Завдання було вкрай складним: тисячі торгових суден везли мільйони тонн вантажів морськими шляхами у сотні портів, розсіяних по всьому світі. Ця робота надала можливість Купмансу застосувати свої математичні знання до вирішення фундаментальної економічної проблеми – оптимального розподілу дефіцитних ресурсів між конкуруючими споживачами.

Купманс розробив аналітичну методику, названу аналізом діяльності, яка абсолютно змінила підхід економістів та керівників до розподілу маршрутів. Уперше він описав цю методику у 1942 році, назвавши її «Співвідношення між вантажами на різних маршрутах» («Exchange Ratios Cargoes on Various Routes»), де показав можливість підходу до проблеми розподілу як до математичної проблеми максимізації у рамках обмежень. Величина, що підлягає максимальному збільшенню,– це вартість доставленого вантажу, яка дорівнює сумі вартостей вантажів, доставлених у кожний порт. Обмеження були представлені рівняннями, що виражали відношення кількості витрачених факторів виробництва (наприклад, суден, часу, праці) до кількості вантажу, доставленого у різні місця призначення, і величина будь-якої з витрат не повинна перевищувати суму, яка є у розпорядженні.

Працюючи над проблемою максимізації, Купманс розробив математичні рівняння, які стали широко застосовуватися як в економічній теорії, так і у практиці управління. Ці рівняння визначали для кожної з витрат на виробництво коефіцієнт, що дорівнював ціні цієї витрати в умовах ідеальних конкурентних ринків. Таким чином був установлений основоположний зв’язок між теоріями ефективності виробництва та теоріями розподілу через конкурентні ринки.

Крім того, рівняння Купманса представляли велику цінність для центральних плануючих органів, які мог­ли використовувати ці рівняння для визначення відповідних цін на різні витрати, залишаючи при цьому вибір оптимальних маршрутів на розсуд місцевих директорів, обов’язком яких була максимізація прибутку. Метод аналізу діяльності міг широко застосовуватися будь-якими керівниками при плануванні процесів виробництва. Наприклад, виробники автомобілів могли використовувати його і для планування складальних конвеєрів, і для розробки маршрутів перевезення на вантажівках.

У 1944 році Купманс полишає місію торгового флоту та стає співробітником Комісії Коулса з економічних досліджень, яка на той час входила до складу Чиказького університету. У 1946 році він стає громадянином США і перебуває в Чикаго майже 10 років. Коли Комісія Коулса передислокувалася до Йєльського університету, Купманс вирушив за нею; у 1955 році він отримав там посаду професора економіки.

У післявоєнний період Купманс удосконалює метод аналізу діяльності як інструмента економічного плануваня, публікуючи результати досліджень у двох об’ємних збірниках – «Статистичне заключення з динамічних моделей економіки» («Statistical Inference in Dynamic Economic Models»,1950) і «Аналіз діяльності виробництва та розподілу» («Activity Analysis of Production and Allocation», 1951), у численних статтях, а також у праці «Три нариси про стан економічної науки» («Three Essays on the State of Economic Science», 1957).

У 60-ті та 70-ті роки Купманс робить значний внесок у дослідження проблеми економічного зростання: він розглядає розподіл економічних ресурсів у часі, від поточного споживання до створення капіталу у формі верстатного обладнання та потужностей для виробництва споживацьких товарів у майбутньому. Будучи піонером в області програмування розвитку, він показав важливість облікового відсотка (відсотка, за яким суспільство оцінює нинішню вартість майбутнього споживання) для планування економічного зростання суспільства.

Премія пам’яті Нобеля за 1975 рік у галузі економіки була присуджена Купмансу спільно з Леонідом Канторовичем «за внесок у теорію оптимального розподілу ресурсів». У політичному відношенні праці Купманса за своєю суттю нейтральні, тому його теорія може бути використана незалежно від політичного та соціального ладу суспільства. Так, Рагнар Бентцель, член Шведської королівської академії наук, відзначив у своїй промові на церемонії презентації, що «основні економічні проблеми однакові для всіх суспільств». Про збіг розробок аналізу діяльності Купманса та Канторовича, один з яких працював у Сполучених Штатах Америки, а інший – у Радянському Союзі, згадувалося як про свідоцтво того, що такі проблеми «можуть вивчатися у чисто науковому плані, незалежно від політичної організації суспільства, в якому вони досліджуються».

Після отримання Нобелівської премії Купманс продовжував свої дослідження, а також викладацьку діяльність. Він ніколи впродовж свого життя не прагнув бути у центрі уваги, завжди залишався скромним, але скрупульозним ученим. У 1981 році він став президентом Американської економічної асоціації лише під тиском з боку її членів та на знак пам’яті про свого близького друга Джекоба Маршака, який помер незадовго до того, як повинен був зайняти цей пост. У 1981 році Купманс став почесним професором Йєльського університету.

У 1936 році Купманс одружився з Труус Ваннінген, товаришці по Амстердаму, якій він допомагав з математики. У них народилися дві дочки та син. Палкий любитель музики, він час від часу писав музичні твори, в основному для голосу.

Помер Купманс 26 лютого 1985 року у Нью-Хейвені.

Купманс був членом Нідерландської королівської академії наук, Американського математичного товариства, Інституту наук управління, Товариства математичного програмування, Американської асоціації підтримки розвитку наук, Міжнародної асоціації економістів у галузі енергетики та Американської економічної асоціації. Йому були присвоєні почесні учені ступені Нідерландської школи економіки, Лувенського католицького, Північно-Західного та Пенсильванського університетів.