Дуже багато хто чув про династію Ротшильдів, але мало хто знає, що вона з себе представляє і які джерела багатства цього сімейства.

Насправді, Ротшильд - не прізвище засновника династії, а його прізвисько. З’явилося воно від німецьких слів Rot shild, що означає «Червона вивіска». Червона вивіска, із зображенням на ній щиту із золотим орлом, висіла над ювелірною майстернею Анхеля Мозеса Бауера, батька майбутнього засновника династії Ротшильдів - Майера Амшеля Бауэра (пізніше син змінив своє прізвище на Ротшильд).

Майер Амшель Ротшильд народився 23 лютого 1744 року в німецькому місті Франкфурт-на-Майні. У дванадцятирічному віці хлопчика відправили на навчання фінансовій справі в Ганновер, де у банку знаменитого на той час фінансиста Оппенгеймера, Амшель навчився розбиратися в обмінних курсах валют, визначати достовірність монет і грошових знаків, а також познайомився із основами лихварства.

Після повернення в рідне місто, Ротшильд вирішив продовжити сімейну справу. Він займається обміном валют різних германських князівств, торгує антикваріатом і колекціонує старовинні монети і медалі. Треба сказати, що колекціонування монет і стало тим трампліном, який звів Ротшильдів до вершин фінансового успіху.

За допомогою одного зі своїх клієнтів-колекціонерів - генерала Есторфа, Ротшильд потрапляє на прийом до наслідного принца Вільгельма Гессен-Кассельского, який також був пристрасно захоплений колекціонуванням монет і антикваріату. Історія умовчує про формальну мету їх зустрічі, проте відомо, що Ротшильд підніс принцові подарунок - свою кращу колекцію монет, яку він збирав усе життя. Натомість Амшель попросив дозволу стати офіційним постачальником валюти, дорогоцінних металів і інших коштовностей до королівського двору. Дозвіл був отриманий.

У 1764 році Ротшильд почав поставляти до князівського двору коштовності, а через п'ять років він був призначений придворним фінансистом, що дозволило йому розмістити на вивісках своїх антикварних крамниць напис «Офіційний постачальник двору Його Величності». Само собою, це збільшило кількість клієнтури і доходи сім'ї Ротшильдів у багато разів. Але справжні гроші були ще попереду.

За довгі роки служби Амшель придбав безмежну довіру у принца Вільгельма і став його особистим банкіром. Сини Ротшильда зайняли посади скарбників при дворі. І саме Ротшильду принц довірив свої капітали під час втечі до Праги від переслідування наполеонівських військ. Хитрий банкір не сплохував. Він не лише зумів зберегти гроші принца, але і примножив їх.

У 1810 році Ротшильд заснував фірму «Ротшильд і сини». Офіційно, основним видом діяльності фірми як і раніше залишалися операції щодо обміну валюти, продажу антикваріату і інших цінностей. А неофіційно - фірма займалася наданням великих фінансових позик для європейських урядів, використовуючи для цього кошти з рахунків принца Вільгельма. Зрозуміло, без його відома. Проте, враховуючи, що принц цілком довіряв Ротшильду, проблем не виникало і факт використання грошей для кредитування третіх осіб - залишався в таємниці. Звичайно, відсотки за користування виданими кредитами Ротшильд привласнював собі.

Помер Майер Амшель Ротшильд 19 вересня 1812 року у віці 68 років, залишивши після себе п'ять синів і капітал в 200 мільйонів франків золотом, що майже в два рази перевищувало капітали Французького Національного Банку.

Сини Ротшильда роз'їхалися по Європі і заснували банки в Парижі, Відні, Неаполі і Лондоні. Старший син залишився управляти банком у Франкфурті-на-Майні. У подальші роки вони зуміли розширити фінансову імперію Ротшильдів до небувалих масштабів. За деякими оцінками, ближче до кінця 90х років минулого століття, загальний статок спадкоємців Ротшильдів складав близько 10-12 мільярдів фунтів стерлінгів.