Вміє вишивати, шити,
може ґудзики пришити,
та без одягу донині
рукодільниця-кравчиня.


Не хижак, а зуби має.
Не гризе і не кусає,
а розчеше кіски Олі,
чубчик Петрикові й Толі.


Справно йде, хоч ніг немає,
цоки-цок, усім співає.
І секунди, і хвилини
нам рахує він щоднини.


Є у мене дивне скельце,
що з усіх кривляється:
як до нього усміхнешся,
воно теж всміхається.


Що за тітонька довгенька
на язик така гостренька?
По лужку лишень пройшла —
вся травиця полягла.


Дивний журавель стоїть,
що нікуди не летить.
Можеш ти води напиться,
називається...

Мореплавцям у пригоді
стану в будь-яку погоду.
У грозу, в туманній млі
привітаю кораблі.


На привалі юнаки
поскидали рюкзаки.
І з маленької торбинки
змайстрували вмить хатинки.

Є у голочки подружка,
що прив’язана до вушка.
Слід у слід за нею ходить,
візеруночки виводить.


Стали гості на поріг —
відразу на носа — плиг.
І не просять пригощати,
дай газету почитати.

Оля вийшла погуляти,
дощик взявся пустувати.
Не злякає дощик Олю,
бо відкрила …

Хто за коником весною
походжа? вниз головою,
відрізає скибу
від чорного хліба?


Витирають залюбки
ноги, руки малюки.
Витирають щічки
Павлик та Марічка.


Якщо вчасно засівати,
нивку вправно доглядати,
восени лишень встигай
весь зібрати …

Не каструля і не миска,
не кружка, не горщик.
Насипають в неї кашу,
наливають борщик.


Довго теплим бути в ньому
каві, чаю запашному.
У мандрівці та поході
стане завжди у пригоді.


Стоїть тітка на сторожі,
розглядає перехожих.
З ким за руку привіталась,
в двір пустила, не вагалась.


Є у блюдечка подружка,
що одне лиш має вушко.
Можеш кралю цю зустріти,
як захочеш чай попити.


Чистить курточку, штанці,
чобітки і сап’янці...
Дуже працьовита тітка.
Здогадались, хто це?


Племена, що вік кочують,
без цеглини дім будують.
Як же зветься їх оселя,
що з жердин стіна та стеля,
повсть домівку укриває,
від негоди захищає?