Ключовим елементом економічної системи є виробництво. Виробництво матеріальних благ, участь у формуванні національного доходу й представництво економічного потенціалу країни на міжнародних ринках - це функції, властиві підприємствам незалежно від економічної системи, в якій вони діють. Однак принципи організації та форми взаємодії між господарюючими суб'єктами можуть варіюватися залежно від особливостей економічної системи.

Виробництво - це відкрита система. З довкілля воно одержує ресурси, переробляє їх на продукцію для споживання чи подальшої переробки.

Чинники, які впливають на поведінку виробника

Поведінку виробника також зумовлюють такі чинники, як макросередовище, що охоплює політико-економічні, демографічні, правові, соціо-культурні, технологічні й міжнародні аспекти; та мікросередовища.

Мікро середовище - це споживачі, конкуренти, постачальники, це й трудовий колектив підприємств, фінансово-економічний і технологічний стан підприємства.

В умовах перехідної економіки чинники мікросередовища підприємства зазнають динамічного і сильного впливу. Зміни макросередовища зумовлюють зміни мікро- середовища, наслідком яких є зміна поведінки підприємства щодо макросередовища, тобто прийняття нових рішень і дій.

Результатом діяльності підприємства є рішення (вибір із набору можливих альтернатив) і дії або поведінка, що відповідає цим рішенням.

Поведінка або дії виробника - це певна діяльність, що будується, з одного боку, на прийнятому рішенні, з іншого, - на нормах і правилах, прийнятих у даному товаристві.

Сфери діяльності виробника є динамічними системами, що знаходяться в процесі постійної зміни і розвитку. Ця динамічність обумовлена безперервністю процесів виробництва, адже стан виробництва, засоби і методи виконання робіт, склад і кваліфікація кадрів, параметри машин і устаткування та інші характеристики постійно змінюються. Тому виробнику для успішного функціонування підприємства необхідно дотримуватися правил поведінки виробника - організації виробництва. Організація виробництва складається з організації самого виробничого процесу; організації праці у виробничому колективі; організації управління структурними підрозділами підприємства.

Загальна теорія економічної поведінки виробника ґрунтується на таких положеннях:

1. Кожний виробничий процес являє собою функціонуючу сукупність засобів праці, предметів праці і власне праці з метою одержання заданого продукту.
2. Ці основні елементи праці знаходяться у взаємозв'язку між собою, а також з технологічним складом процесу. Отже, вони обумовлені й обмежені певними технологічними рамками.
3. Зазначені елементи праці знаходяться між собою у певному якісному співвідношенні, тобто засоби праці, предмети праці і людина як виконавець трудових процесів повною мірою повинні відповідати заданому кінцевому результату, що повинен бути отриманий у процесі виробництва.
4. Засоби праці, предмети праці і виконавці повинні знати у визначеному кількісному співвідношенні, обумовленому обсягом виробництва і часовими рамками.
5. У виробничому процесі сукупність елементів праці знаходиться не тільки в якісному і кількісному, але й у просторовому співвідношенні, тобто кожний елемент праці та їхня сукупність, а також кожний елемент процесу займають певний простір, мінімально необхідний для їхнього нормального функціонування.
6. Виробничий процес відбувається не тільки в просторі, але і в часі. Кожна стадія, кожна операція, кожний перехід даного процесу, або їх сукупність має продовжуватись у чітко визначений період часу, починатися закінчуватися у визначені моменти. Отже, рух процесу в цілому та його частин повинен здійснюватися у певному тимчасовому співвідношенні.

Закономірності економічної поведінки виробника

Першою закономірністю є кооперація виконавців, тобто трудовий контакт, що викликає "змагання і своєрідне збудження життєвої енергії, що збільшує індивідуальну продуктивність окремих осіб".

Концентрація маси робітників, а також злиття різноманітних процесів праці призводять до концентрації засобів виробництва. Концентрація знарядь виробництва і праці - друга закономірність.

Третьою закономірністю вважається якісний розподіл процесів виробництва на складові частини в залежності від його характеру.

Якісний розподіл процесу потребує кількісної пропорційності між його частинами - четверта закономірність.

Рівномірне відтворення пропорцій у процесі виробництва, що забезпечує ритмічне повторення його частин, є п'ятою закономірністю.

Окремі процеси виробництва для різних екземплярів продукції здійснюються одночасно. Таке паралельне здійснення окремих процесів і їх послідовне поєднання визначають шосту закономірність.

Безперервність процесу виробництва - сьома закономірність.

Відмінності поведінки виробника в різних економічних системах

Будь-який виробник прагне отримати якнайбільші прибутки, тому поведінка виробника направлена на ці цілі.

При плановій економіці, щоб досягти підвищення продуктивності праці робітника активно застосовували різні заохочення; надання путівок, пільг, премій, нагород, звань, влаштовували різні соцзмагання тощо. В умовах ринкової економіки виробнику стає невигідно утримувати соціальні об'єкти: дитячі садки, медичні установи, будинки культури, бібліотеки, бази відпочинку. Тому виробник зменшує так званий "соціальний пакет".

Поведінка виробника, ухвалення ним рішення щодо обсягів виробництва продукту направлена на максимізацію прибутку при будь-якій системі. У плановій економіці при м'яких бюджетних обмеженнях виробник орієнтується на кількісні показники виробленої продукції, виходячи з наявних ресурсних обмежень. У ринковій економічній системі поведінку виробника зумовлюють ціни на ресурси, попит на продукцію, тип ринку. При цьому ринкова система встановлює жорсткі бюджетні обмеження для всіх суб'єктів господарювання. Для планової економіки основу функціонування складають фізичні показники випуску, нормативи й стандарти витрат ресурсів. При цьому ефективними є ресурсні обмеження, а бюджетні обмеження практично не впливають на функціонування підприємств.

Сьогодні українським виробникам доводиться діяти в умовах перехідної економіки, якій притаманні певні риси ринкової економіки. Найуспішніше розвиваються організації, що спеціалізуються на роботі зі споживачами; планується продаж "не ключових" виробництв, таким чином, створюються умови для зниження витрат від спеціалізації в умовах зростаючої конкуренції. При цьому розвиваються колишні структури, але в дещо інших формах, промислово-фінансові групи, науково-виробничі об'єднання, холдинги, що об'єднують різнорідні підприємства, іноді не пов'язані між собою навіть технологічно. Немає гарантій виконання договірних зобов'язань, а рішенням є створення по можливості всіх необхідних структур у рамках однієї організації. Крім того, рівень конкуренції неоднаковий у різних галузях.

Отже, можна зробити висновок про те, що зовнішні умови економічної системи визначають поведінку виробника.

Перехідна економічна система неоднорідна, динамічна, проте тривалість трансформаційних процесів викликає появу відносно стійких організаційних структур, що дає змогу підприємствам функціонувати в агресивному зовнішньому середовищі. Ці структури з'являються в економічних галузях залежно від зовнішніх умов. Крім того, у перехідній економіці формуються специфічні взаємовідносини між суб'єктами, які господарюють. Ці взаємовідносини, з одного боку, містять форми, які склалися в планово-розподільній економіці, з іншого боку, будуються на нових, ринкових основах. У результаті з'явиться нова система взаємовідносин між господарськими суб'єктами, яка дає змогу підприємствам функціонувати в нестабільному середовищі.