Фірма
представляє собою ринково-виробничу систему, оскільки одночасно виступає як покупець
факторів виробництва на ринку ресурсів і їх споживач в
процесі виробництва та як виробникі продавець
продукції на ринку товарів і послуг.
Основними
організаційно-правовими формами фірм є: індивідуальна
підприємницька фірма, партнерство та
корпорація. Кожна з них має
свої переваги і недоліки. В мікроекономіці не приймають до уваги
різноманітність форм, розмірів і функцій фірм. Узагальненим поняттям фірма
об’єднують всі підприємства і організації.
Модель поведінки
фірми будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання. Мета
фірми–
одержання максимальної величини прибутку за даний період. Обмеженнями
виступають продуктивність факторів виробництва, витрати виробництва,
ціна продукції та попит на неї. Вибір рішення щодо обсягу випуску
продукції залежить від ринкової структури, в якій господарює фірма.
Модель
фірми ґрунтується на припущенні раціональності її поведінки. Головна мета
власника – максимізація вигоди у вигляді суми прибутку за певний період – визначає
всі рішення фірми відносно того, що, як і для
кого виробляти.
В
загальному виразі сума прибутку за даний період визначається як різниця між виручкою
від реалізації продукції (сукупним виторгом) і витратами її виробництва. Обчислення
сукупного виторгу не викликає труднощів, – треба помножити ціну одиниці продукції
на кількість проданої продукції. Але визначення сукупних витрат пов’язане зі
значними теоретичними і практичними проблемами. В залежності від того, що
відносять до витрат виробництва теоретики і практики, величина їх буде значно
відрізнятись, отже, різною буде і величина прибутку фірми.