Кузнєц Саймон

Кузнєц Саймон

Премія пам’яті Нобеля у галузі економіки, 1971 р.

Американський учений Саймон Сміт Кузнєц нагороджений премією за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання. Дослідження перспективи процесу економічного зростання визначили низку економічних закономірностей для різних країн.

Були визначені «цикли Кузнєца» – 20-річні періоди чергування швидкого та повільного росту технічного прогресу, населення та національного доходу.

Американський учений Саймон Сміт Кузнєц народився в українському місті Харкові. Він був середнім із трьох синів Абрама та Поліни (дівоче прізвище Фрідман) Кузнєц. Коли хлопчику виповнилося 6 років, його батько, торговець хутром, поїхав у Сполучені Штати, збираючись викликати туди і родину, тільки-но влаштується сам. Однак Перша світова війна, яка почалася у 1914 році, та російська революція, що відбулася у 1917 році, зруйнували ці наміриМіж тим Саймон відвідував місцеву гімназію, де й почав вивчати економіку.

Лише у 1922 році Саймон Кузнєц і його молодший брат Соломон змогли приїхати до батька у Нью-Йорк. Усе літо брати самостійно вивчали англійську мову, і восени того ж року Кузнєц вступив до Колумбійського університету. Наступного року він отримав ступінь бакалавра, а у 1924 році ступінь магістра з економіки. Свої заняття у Колумбійському університеті він продовжив під керівництвом економіста Уїслі Мітчелла. У 1926 році Кузнєц отримав докторський ступінь, захистивши дисертацію під назвою «Циклічні коливання: роздрібна та оптова торгівля. Сполучені Штати, 1919 – 1925» («Cyclical Fluctuations: Retail and Wholesale Trade United States, 1919–1925»)У цій праці, підготовленій під керівництвом Мітчелла, відбилося їхнє спільне прагнення зрозуміти економічну поведінку через накопичення статистичної інформації та відкриття емпіричним шляхом закономірностей економічного розвитку.

Завершивши свої заняття дисертацією, Кузнєц упродовж півтора року був науковим співробітником Ради з досліджень у галузі соціальних наук (РДСН)Підсумком цієї робо­ти стала публікація книги «Столітня динаміка виробництва та цін» («Secular Movements in Production and Prices»)У 1927 році Мітчелл переконав Кузнєца стати співробітником Національного бюро економічних досліджень (НБЕД), а незабаром той очолив програму з дослідження національного доходу. Робота Кузнєца у НБЕД з підрахунку національного доходу стала його величезним внеском в економічну науку. Він був першим ученим, який займався вивченням взаємозалежності між економічними коливаннями та тривалим економічним зростанням.

Працюючи у НБЕД, Кузнєц розробив методи визначення національного доходу (обсяг вироблених товарів та послуг) Сполучених Штатів, хоча він був не першим ученим, який спробував здійснити подібні підрахунки. Ще у 1966 році Грегорі Кінг намагався визначити рівень добробуту Великобританії шляхом складання кошторису «національного доходу» цієї країни. У 1921 та 1922 роках НБЕД опублікувало кошторис національного доходу Сполучених Штатів за 1909 – 1918 роки, складений У. Кінгом та Освальдом Кнаутом. Перший звіт Кузнєца про національний доход США «Національний доход, 1929–1932» («National Income, 1929–1932») був опублікований у 1934 році Міністерством торгівлі Сполучених Штатів. Потім була серія публікацій НБЕД, у тому числі «Національний доход та формування капіталу, 1919–1935» («National Income and Capital Formation, 1919–1935», 1937), «Товарний потік та формування капіталу» («Commodity Flow and Capital Formation», 1938), двотомник «Національний доход і його структура, 1919–1938» («National Income and Its Composition, 1919– 1938», 1941), а також найбільш доступна праця «Національний доход: короткі висновки» («National Income: A Summary of Findings», 1946).

Внесок Кузнєца у розробку методів підрахунку національного доходу заснований на єдиній теоретичній концепції взаємозалежності між обчисленим обсягом національного випуску продукції у будь-якому році та певним рівнем добробуту, що відповідає цьому обсягу. Він ретельно розглядав зв’язок між добробутом та доходом при вирішенні таких спірних емпіричних питань, як внесок у доход видів діяльності, що знаходяться за межами ринків, та зміна обсягу випуску різноманітної продукції, яка ще не отримала вартісної оцінки. Він вивчав стан суспільного сектора та прагнув до послідовності в обробці даних про рух проміжних товарів. Він розтлумачив основні загальні уявлення про валовий та чистий продукти країни, а також розробив методи їх обчислення.

У дослідженні національного доходу Кузнєц прагнув до того, що він називав аналітичним описом економічного розвитку із застосуванням дослідницького процесу, який уявлявся йому як рух «від вимірювання через оцінку, далі через класифікацію, через пояснення до побудови теорії»

Кузнєц також забезпечив статистичне підґрунтя для кейсіанського підходу до макроекономіки. Використовуючи «подвійний підрахунок» національного доходу, він вимірював національний доход із двох позицій. Спочатку він обчислював такий показник, як сукупний попит, по Кейнсу (сума витрат на споживчі товари та послуги, інвестиції та державні витрати)Потім він обраховував показник загального доходу з боку пропозиції: сума заробітної плати, прибутку та ренти. Таким чином, його метод підрахунку національного доходу наповнив емпіричним змістом кейнсіанське визначення політичних проблем.

Кузнєц зберіг зв’язок із НБЕД, навіть ставши у 1931 році професором економіки і статистики у Пенсильванському університеті та пізніше, коли став заступником директора Бюро планування й статистики при Міністерстві військової промисловості (1944 – 1946).У сорокові роки він продовжив ретроспективну оцінку своїх підрахунків національного доходу. У праці «Національний продукт із 1969 року» («National Product Since 1869», 1946) він опублікував історичні дані про зростання національного доходу за 70-річний період. У 1949 році Кузнєц став головою Комітету з економічного зростання у РДСН, де очолив порівняльне дослідження зростання національного доходу за певний період для різних країн. У проведенні цього дослідження йому допомагала група аспірантів та інших дослідників із РДСН, а також із Університету Джона Хопкінса, в якому Кузнєц був професором політекономії з 1954 по 1960 роки, та з Гарвардського університету, де у 1960 році він став професором економіки.

Результати цього порівняльного дослідження були опубліковані у вигляді серії з 10 основоположних статей під назвою «Кількісні аспекти економічного зростання націй» («Quantitative Aspects of the Economic Growth of Nations»), у журналі «Економічний розвиток та культурний обмін» («Economic Development and Cultural Change») у період із жов­тня 1956 по січень 1967 роківКузнєц опублікував також велику кількість з отриманих ним даних у роботах «Сучасне економічне зростання» («Modern Economic Growth», 1966) та «Економічне зростання націй» («Economic Growth of Nations», 1971).

Ці дослідження широкої економічної перспективи процесу економічного зростання визначили низку емпіричних закономірностей, передусім для Сполучених Штатів, а потім і для інших країн. Наприклад, були встановлені довгі хвилі темпів економічного зростання деяких країн (так звані «цикли Кузнєца») – 20-річні періоди чергування швидкого та повільного зростання технічного прогресу, населення і національного доходуУ своїй останній великій роботі «Зростання та структурні зміни» («Growth and Structural Shifts»), опублікованій у 1979 році, Кузнєц досліджував розвиток Тайваня з 1895 рокуВін відмічав, що швидке зростання (10 % на рік) означає тривалий руйнівний процес, що призводить до структурних зсувів у економіці та супровідних інституціональних змін, а також до змін в умовах праці та життя. Як і у своїх попередніх роботах, Кузнєц підкреслював важливість відповідних демографічних змін; у випадку із Тайванем яскравим прикладом подібних змін було швидке зменшення народжуваності.

У більшості своїх робіт Кузнєц розглядав роль накопичення та інвестицій, а також внеску капіталу та технологічних змін у процес економічного зростання. Він піднімав ці проблеми у праці «Капітал і американська економіка» («Capital and American Economy», 1961) і показав, що за довгий період стабільність процесу накопичення визначає долю капіталовкладень в економіці. Відзначаючи, що відносний обсяг акціонерного капіталу зазвичай зростає в ході економічного розвитку, але при цьому частка акціонерного капіталу в прибутку з плином часу зменшується, Кузнєц відмічав, що внесок капіталу у зростання національного виробництва відносно невеликий. Кузнєц першим відмітив вирішальну роль «людського» капіталу й показав, що зміни технології, перерозподіл робочої сили між виробничими секторами, а також покращання якості використовуваної праці пояснюють більшість випадків підвищення продуктивності праці.

Кузнєц дуже уважно вивчав відношення між економічним зростанням та розподілом прибутку. У роботах «Участь груп з найвищим доходом у накопиченні прибутку» («Shares of Upper Income Groups in Income Saving», 1953) та «Сучасне економічне зростання» («Modern Economic Growth», 1966) Кузнєц показав, що підвищення відсоткового обсягу акціонерного капіталу в загальному обсязі виробництва та зниження прибутку на інвестований капітал підвищують частку праці у національному доході. Зібравши дані про доход десяти країн, він довів, що зазвичай розподіл особистого доходу має тенденцію до вирівнювання з плином часу. Крім того, він запропонував «закон Кузнєца» для економіки країн, що розвиваються: перші 10 років розвитку нерівність у розподілі доходів різко зростатиме, після чого з’являться тенденції до вирівнювання. Тайвань являє собою яскравий приклад подібних тенденцій.

У 1971 році Кузнєцу було присуджено Премію пам’яті Нобеля з економіки «за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, що привело до нового, більш глибокого розуміння як економічної та соціальної структури, так і процесу розвитку»У промові при презентації Бертиль Улін, член Шведської королівської академії наук, виголосив: «Кузнєц постійно орієнтував себе на те, щоби дати кількісне визначення економічних величин, що стосуються, швидше за все, зрозуміння процесів соціальних змін. Він оперував дійсно величезним статистичним матеріалом, який піддавався настільки глибокому та ретельному аналізу, що цей матеріал світився думкою та проливав абсолютно нове світло на проблему економічного зростання»

У 1971 році Кузнєц отримав звання почесного професора Гарвардського університету.

У 1929 році Кузнєц одружився з Едит Хандлер, яка працювала штатним економістом у Національному бюро економічних досліджень. У них народилися син та дочка. Колеги відмічали їхню надзвичайну скромність; усі члени родини дуже любили класичну музику.

Кузнєц помер у Кембриджі 10 липня 1985 року. Серед його багаточисельних нагород відмітимо лише присудження йому почесного ученого ступеня університетами Гарвардським, Пристонським, Колумбійським, Пенсильванським та Єврейським.