Історія грошей тісно пов'язана з розвитком економічного і політичного
життя суспільства. З найдавніших часів люди починали обмінюватися
різноманітними предметами. Поступово виявилося, що набагато зручніше
встановити загальний еквівалент вартості різних товарів. У різних
народів їм могли бути худоба, красиві морські раковини, вироби з металу,
каменю, хутра. Однак необхідно було щось універсальне, довговічне і
зручне, що б не займало багато місця і одночасно досить коштовне.
Вже в ІІ тисячолітті до н.е. у Древньому Єгипті використовують як
гроші золоті кільця, а в країнах басейну Егейського моря - мідні злитки,
що мають форму бичачої шкіри.
Винахід монет - шматочка металу визначеної ваги з зображеннями або
написами, що є засвідчувальними, - вчинилося майже одночасно (у першій
половині VІІ ст. до н.е.) у двох сусідніх регіонах - на західному
узбережжі Малої Азії (у Лідійскому царстві ) і в Греції (на острові
Егіна).
Походження слова «монета» пов'язане з ім’ям Юнони Монети - дружини
Юпітера (за римською міфологією – царя неба і землі).
Після перемоги Риму над Пирром (царем епирським) було вирішено карбувати
гроші тільки в храмі Юноны Монети.
В античну епоху карбування і лиття монет поширилося на величезному
просторі від Європи до Індії.
Зовсім незалежно від Європи з’явилися литі мідні монети в Китаї, де
їхній традиційний вид (плоский кружок із квадратним отвором у центрі,
навколо якого розміщалися ієрогліфи) зберігся до початку ХХ століття
З розширенням обміну для виконання функції загального еквівалента
найбільш зручними виявилися шляхетні метали - золото і срібло. Вони дуже
швидко стали витісняти з обігу всі види неметалевих грошей.
Домонгольська Русь не знала слова «гроші», найбільш давнім вираженням
грошей як еквіваленту обміну була худоба, а пізніше шкіри звірів.
Дійсно, у давньоруських джерелах говориться і про такі грошові одиниці,
як куна (куниці), векша (білка), різана, ногата тощо. Шматки шкіри або
хутра були монетними знаками в міновій торгівлі.
Поступово хутра витіснялися з грошового обігу металевими монетами.
Оскільки Давня Русь не мала у своєму розпорядженні вітчизняних джерел
дорогоцінних металів, то в торгівлі широко використовувалися іноземні
монети. Спочатку це були римські срібні монети, але виняткову роль
зіграли монети східного походження - дирхеми Арабського халіфату, що
ввозилися купцями по Волзі. У XІ-XІІ ст.ст. були поширені візантійські
срібні міліарисії, а також золоті і мідні монети. У той же час через
Великий Новгород увозилися динарії, що карбувалися в Європі.
Поряд з іноземною монетою на Русі в обігу знаходилися також злитки і
шматки срібла, що до XІ ст. придбали стандартну форму, стійку вагу (160
гр. київські і 200 гр. - новгородські ) і стали називатися «гривнями».
Назва злитку «гривня» походить від шийного срібного обруча, що був
прикрасою.
Перша власна російська карбована монета з’явилася в царювання
Володимира Святославовича. Були викарбувані золоті монети (златники) з
написом «Володимир, а се його злато» і срібні з таким же написом тільки
про «срібро».
У XІІІ ст., у Великому Новгороді з’являється новий грошовий термін
«рубль», що поступово замінив назву новгородського срібного злитка -
гривні . Срібний рубль став мірою визначеного рахунку монет, тобто
рахунковим поняттям.
Згодом почалося власне карбування срібних монет у Московському,
Рязанському, Суздальському і Тверському князівствах. Але в міру
посилення Московського князівства, монети інших князівств витіснялися. У
той час російський рубль, на ваговій основі якого здійснювалося
карбування всіх монет, відповідав ліврові - найбільшій грошовій одиниці
Західної Європи.
До початку XVІ ст. у Російській державі існували паралельно монетні
системи московська (на більшості монет зображувався вершник з мечем) і
новгородська (на яких був вершник зі списом). Саме новгородські монети в
народі і прозвали «копійками».
Потрясіння Смутного часу кінця XVІ - XVІІ ст.ст. уплинули на грошове
господарство Росії. У 1610 р. Василь Шуйський, коли були вичерпані всі
запаси срібла в скарбниці (на сплату шведським найманцям), почав
карбувати золоті монети, що в той час було нововведенням. Були випущені
золоті гроші і копійки такого ж виду і номіналу як срібні, але в 10
разів дорожчі. Однак вони майже не вживалися, тому що Москва була
захоплена поляками.
В результаті золоті монети в Росії стали карбувати тільки з нагоди
особливих подій у житті країни та для нагородження.
Великі нововведення з’явилися за царювання Петра І. За основу нової
монетної системи були взяті мідна копійка і срібний рубль. Була введена
десяткова система рахунку. Привезені з Європи нові преси сприяли якості
карбування і дозволили отримувати монети чіткої круглої форми.
Відкрилися нові монетні двори в Санкт-Петербурзі , Єкатеринбурзі, на
монетах став карбуватися рік випуску.
За царювання Катерини ІІ з’явилися перші російські паперові гроші -
асигнації. У світі паперові гроші були відомі китайцям, авторам винаходу
паперу. У європейських народів паперові гроші стали друкуватися лише з
XVІІІ ст. Першою була Франція. Не дивлячись на економічне фіаско
Франції, її прикладові пішла Австрія, потім Прусія. І лише пізніше до
них приєдналася Росія.
Наприкінці ХХ ст. з’явилися кардинально нові гроші - пластикові. Вони
ідеально відповідають вимогам компактності, мінімального обсягу і
поступово витісняють з обігу паперові гроші. Ну а монети.... На думку
деяких економістів, вони залишаться як еквівалент надбання держави і як
предмет колекціонування, вкладання засобів, накопичування багатства.
Інформацію надано за матеріалами офіційного сайту "ЗАО НГАБ "Ермак""
| 
