Банки в сучасній інфраструктури ринку - 10 клас - Матеріали для учнів - Каталог файлів - Вивчаємо економіку разом
 
Четвер
08.12.2016
03:12
Вітаю Вас Гість
RSS

Вивчаємо економіку разом
(сайт вчителя економіки та правознавства Глухівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2)

Каталог файлів »
Меню сайту

Категорії розділу
Матеріал для всіх [40]
Основи споживчих знань [12]
5 клас [6]
6 клас [2]
7 клас [2]
8-9 клас [8]
10 клас [14]
11 клас [10]
творчі роботи учнів 5 клас [6]
творчі роботи учнів 6 клас [3]
творчі роботи учнів 8 -9 клас [3]
творчі роботи учнів 10 клас [1]
творчі роботи учнів 11 клас [0]

Наше опитування
Вам подобається мій сайт?
Всього відповідей: 512

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Файли » Матеріали для учнів » 10 клас

Банки в сучасній інфраструктури ринку
07.04.2010, 16:04

Тема: Банки в сучасній інфраструктури ринку

Комерційні банки - основна ланка кредитної системи країни, до якої входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на засадах комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал, але і притягнутий фінансовий капітал у виді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів і інших джерел. Причому залучанні засоби, як правило, значно перевищують обсяг власного капіталу комерційних банків.
Основною метою комерційних банків, що стали створювати в Україні в 1989 році, було оперативне одержання їхніми засновниками і клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи одержання кредитів), рішення засновниками за допомогою власного банку своїх групових чи індивідуальних проблем, одержання максимального прибутку для своїх акціонерів чи пайовиків, а також для власного розвитку.
Спочатку комерційні банки створювалися переважно як галузеві. Деякі банки виникли як дочірні банки державних спеціалізованих банків. Так, наприклад, був утворений Укрінбанк.
Такі банки, як Демосбанк, Київський кооперативний банк - попередник Градобанкуа, виникли як кооперативні комерційні банки. Це порозумівається тим, що в той час кооперативи по виробництву товарів, виконанню робіт і наданню послуг були першими ринковими структурами, що діяли в оточенні державних підприємств, організацій і установ, а часто і при них. Щоб легше й оперативніше вирішувати питання одержання позичок на свій розвиток, кооперативи стали створювати свої банки.
Надалі акціонерами чи пайовиками комерційних банків усе більше ставали різні комерційні структури і приватні особи. Цей процес особливо підсилився після того, як наприкінці 1992 року державним підприємствам було заборонено виступати засновниками комерційних структур, у тому числі і банків, а в 1993 році було прийняте рішення про перерахування належних зазначеним підприємствам дивідендів у доход відповідно підпорядкованості державного чи місцевого бюджету. Кооперативні банки були зрівняні в правах з комерційними.
Поступово статус комерційних одержали колишні державні спеціалізовані банки. Так, на базі республіканських Жилсоцбанка був організований Укрсоцбанк, Агропромбанку - АПБ "Україна" АК, Промбудбанка - Промінвестбанк. Таке роздержавлення зазначених трьох банків привело до створення в банківській системі України нерівних умов для діяльності банків, поставивши в скрутне положення знову організовані банки.
Більш правильним було б за колишніми державними банками залишити статус державних спеціалізованих банків, через які направлялася б державна кредитна і фінансова підтримка пріоритетним напрямкам розвитку економіки. Так, у більшості країн така підтримка виявляється сільському господарству, науці, державним підприємствам, житловому будівництву і так далі.
В умовах ринкової економіки істотні зміни відбулися в банківському контролі. Якщо раніш банки відігравали роль державних контролерів за діяльністю суб'єктів господарювання, то в даний час цей контроль, як правило здійснюється на партнерських відносинах між банками і їхніми клієнтами.

Класифікація комерційних банків.
Комерційні банки класифікуються по ряду ознак. У залежності від форми власності вони підрозділяються на приватні і державні. За формою організації серед приватних банків переважають акціонерні у виді суспільств відкритого чи закритого типів.
Акції банків, створених у виді акціонерних товариств відкритого типу, поширюються шляхом вільного продажу юридичним і фізичним особам. Акціонерними товариствами закритого типу, а також пайовими банками у виді товариств з обмеженою відповідальністю є переважно комерційні банки в перші роки їхнього існування. Акції банків у виді акціонерних товариств закритого типу викуповуються, як правило, їхніми засновниками. Більш гнучкою структурою є банки у виді товариств з обмеженою відповідальністю. Кількість їхніх пайовиків може поповнюватися з відповідною реєстрацією в Національному банку України.
Комерційні банки в залежності від кола виконуваних операцій бувають універсальними і спеціалізованими. В даний час в Україні всі комерційні банки прагнуть бути універсальними, хоча далеко не усі вони виконують весь спектр банківських операцій. Спеціалізованих банків поки немає. Але окремі банки вже почали створювати спеціалізовані філії (інвестиційні і депозитні).
У залежності від території діяльності комерційні банки підрозділяються на міжнародні, республіканські і регіональні. Міжнародні банки створюються за участю іноземного капіталу і можуть мати філії в інших країнах. В Україні вони тільки починають з'являтися (Перший український міжнародний банк, Діамена-банк і інші). До республіканських комерційних банок відносяться банк "Україна" АК, Промінвестбанк України, Укрсоцбанк, Ексимбанк України й Ощадбанк України, що мають розгалужену мережу відділень і філій по всій території України. Більшість же комерційних банків є регіональними. Вони обслуговують клієнтів визначеної області, міста, району чи регіону. У залежності від організаційної структури, поряд із багатофілійними банками, існують безфілійні банки. Багато хто з них працюють успішно, хоча конкурувати їм з великими банками всі важче.

Створення і діяльність комерційних банків.
Порядок створення і діяльності комерційних банків регламентується законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про підприємництво", "Про аудит", "Про іноземні інвестиції", "Про заставу" і інші, а також Тимчасовим положенням про порядок створення, реєстрації комерційних банків і здійснення нагляду над їхньою діяльністю, затвердженим Правлінням Національного банку України 17 липня 1992 року.
Засновниками, акціонерами комерційних банків можуть бути українські й іноземні юридичні і фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їхніх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, союзів і партій, суспільних фондів, комерційних банків. Ними також не можуть бути громадяни наступних категорій: військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, органів державної влади і керування, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Засновниками банків не можуть бути особи, яким заборонено займатися підприємницької діяльність до закінчення терміну, установленого вироком суду, особам що були засуджені за злодійство, хабарництво й інші корисливі злочини.
Необхідно забезпечити банк приміщеннями з обладнаним касовим вузлом, пристроєм охоронної і пожежної сигналізації, спеціальними каналами зв'язку, посадою міліції, обчислювальною й іншою банківською технікою і так далі.
Товариство вважається відкритим, якщо його акції поширюються шляхом відкритої підписки чи купівлі-продажу на фондових біржах чи у позабіржовому обороті. Акції банку у виді закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не можуть поширяться шляхом підписки і купуватися чи продаватися на біржі чи в позабіржовому обороті. Після реєстрації з закритого акціонерного товариства він може бути реорганізований у встановленому законом порядку у відкрите акціонерне товариство. При цьому необхідно мати на увазі, що в перші два роки існування банку у виді акціонерного товариства, його засновники зобов'язані бути власниками акцій на суму не менш 25% статутного фонду.
Засновники банку (незалежно від того, у виді якого товариства він організується) повинні укласти між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності, відповідальності перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Засновники також несуть відповідальність по зобов'язаннях, що виникли до реєстрації банку Національним банком України.
Якщо банк створюється у виді акціонерного товариства відкритого типу, то засновники повинні зареєструвати інформацію про випуск акцій у Міністерстві фінансів України. При цьому необхідно представити наступні документи:
а) заява на реєстрацію інформації;
б) копію платіжного доручення на суму держмита в розмірі 0,1% від загальної суми емісії акцій;
в) проспект емісії.

Крім реєстрації інформація про випуск акцій підлягає обов'язкової публікації в органах преси Верховної Ради України (газета "Голос України"), Кабінету Міністрів України (газета "Урядовий кур'єр") і офіційному виданні фондової біржі (газета "Факт") не менш чим за 10 днів до початку підписки на акції.
Установчі збори затверджують установчі документи банку (установчий договір та статут), обирає раду і правління банку, їхніх голів, ревізійну комісію, затверджує регламенти роботи ради і правління, розробляє положення про неї. Збори можуть частину функцій, що відноситься відповідно до чинного законодавства до компетенції загальних зборів акціонерів, покласти на раду чи правління банку.
Для реєстрації комерційного банку його рада представляє в двотижневий термін після перевірки фінансового стану засновників у регіональне керування Національного банку України наступні документи: заява про реєстрацію статуту банку за підписом голови ради; установчий договір, підписаний засновниками банку і завірений їх печатками (для юридичних осіб) чи нотаріально (для фізичних); статут банку, затверджений установчими зборами і підписаний головою ради; протокол установчих зборів; економічне обґрунтування створення банку, включаючи розрахунковий баланс і розрахунок плану доходів, витрат, прибутку на кінець першого року його діяльності; бухгалтерські баланси засновників, акціонерів; висновок аудиторської організації, що має ліцензію Національного банку України, про фінансовий стан засновників; зведення про професійну придатність голови правління і головного бухгалтера, рекомендованих засновниками; копії платіжного документа про внесення плати за реєстрацію; копію звіту про проведення відкритої підписки на акції зі списком акціонерів; довідку про наявність необхідного приміщення для банку (якщо воно орендовано, те і договір оренди на термін не менш 5 років). Зміст кожного з документів визначено Тимчасовим положенням про порядок створення, реєстрації комерційних банків і здійснення нагляду за їхньою діяльністю.
Отримане від регіонального керування висновок із зазначеними вище документами представляється в Національний банк України для реєстрації, що повинна бути здійснена в місячний термін з моменту одержання заяви.
Комерційні банки можуть відкривати свої філії і представництва як на території України, так і за її межами на підставі письмової згоди регіонального керування Національного банку України. Необхідною умовою їхнього відкриття є повна оплата заявленого статутного фонду банку. І філія, і представництво не є юридичними особами. Це відособлені підрозділи банку, що виступають від його імені і діють на підставі своїх положень, затверджених відповідно до порядку, передбаченим статутом банку.
Реєстрація філії виробляється регіональним керуванням Національного банку України протягом місяця з дня одержання всіх необхідних документів. Зареєстрованій філії регіональне керування Національного банку України привласнює шестизначний номер по МФО (код банку), а якщо він обслуговується однієї і тією же розрахунковою палатою, що і головний банк, то філія може користатися номером МФО, привласненим банку, з додаванням ще одного знака.

Роль кредитно-банківської системи в економіки країни.
Оскільки кредитно-банківська система має життєво важливе значення для економіки країни, вона служить об'єктом ретельного нагляду і регулювання як з боку Національного банку України, так і з боку вищих органів державної влади і управління. Нагляд за комерційними банками і регулювання їхньої діяльності переслідує головним чином дві мети: забезпечення стійкості і запобігання банкрутства банків; обмеження концентрації капіталу в руках деяких банків з метою недопущення монопольного контролю над грошовим ринком.
Обов'язковими для кожного комерційного банку є наступні економічні нормативи, встановлені Національним банком України:
- платоспроможність банку;
- показники ліквідності балансу;
- максимальний розмір ризику на одного позичальника;
- розмір обов'язкових резервів, розташовуваних у Національному банку України.

Для того, щоб постійно нарощувати свій статутний фонд, комерційні банки насамперед проводять таку політику в області дивідендів, що сприяє підвищенню ринкової ціни акцій. Це дозволяє продати значну частину акцій нових випусків по високому ринковому курсі, а значить, одержати значну курсову різницю, використовувану банками в умовах гіперінфляції насамперед на індексацію акцій попередніх випусків. На приріст статутного фонду банку може використовуватися нерозподілений прибуток банку, а також за бажанням акціонерів належні їм дивіденди.
Статутний фонд банку має дуже велике значення при виникненні великих непередбачених втрат чи екстраординарних витрат (масові неплатежі клієнтів по позичках і відсоткам). У таких випадках на покриття збитку може бути використана частина статутного фонду банку, тобто цей фонд виконує роль свого роду страхового фонду.
Платоспроможність банку - це достатність його власних засобів для захисту інтересів вкладників чи інших кредиторів банку. Вона визначається як співвідношення між власними засобами банку і його активів помножене на 10. Це співвідношення не повинне бути менш 8%. Щоб домогтися високої платоспроможності, банк повинний постійно стежити за якістю своїх активів. Для цього насамперед варто домагатися ліквідації чи зменшення статей з високим коефіцієнтом ризику. Звичайно банк вважається платоспроможним доти, поки не торкнуться його статутний фонд для покриття збитків.
Ліквідність банку - це його здатність вчасно погасити свої фінансові зобов'язання за рахунок наявних у нього коштів, продажу активів чи мобілізації ресурсів з інших джерел (залучення депозитів, одержання міжбанківського кредиту й ін.). Банк зобов'язаний постійно стежити за своєю ліквідністю, щоб не ставити під сумнів свою платоспроможність.
До зобов'язань банку при розрахунку показників поточної, короткострокової і загальної ліквідності відносяться засоби на розрахункових, поточних і депозитних рахунках і в кредиторській заборгованості, а також суми гарантій і поручительств, наданих банком.
Сума ризику на одного позичальника перевищуюча 10% власних засобів банку вважається великим кредитом. Сумарний залишок заборгованості по усіх великих кредитах, з урахуванням забалансових зобов'язань (гарантій і поручительств) не повинний перевищувати 8-ми кратного розміру власних засобів банку.
Якщо сума усіх великих кредитів перевищує 8-ми кратний розмір власних засобів не більше ніж на 50%, то вимоги до платоспроможності подвоюються, а якщо перевищують більш ніж на 50% - потроюються (тобто значення показника платоспроможності повинне бути не нижче 24%).

Ціль діяльності комерційно банків - прибуток.
Одна з основних цілей комерційних банків - одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банків, базою підвищення добробуті працівників банку і т.п. Прибуток банку являє собою різницю між його валовим доходом і витратами.
Валовий доход банку залежить, насамперед, від обсягу його кредитних вкладень і інвестицій, розмірів процентної ставки по видаваних кредитах, від величини і структури активів банку.
Основним джерелом доходів більшості комерційних банків є відсотки, стягнуті з позичальників за користування позикою. Це порозумівається тим, що банки є фінансовими посередниками, що здійснюють перерозподіл коштів між тими в кого вони звільнилися і тими в кого в них з'явилася тимчасова потреба.
Розмір процентної ставки за користування кредитом визначається в процесі переговорів між банком і позичальником при укладанні кредитного договору. Причому відсоток не однаковий у тім же банці стосовно різних клієнтів.
При встановленні розміру процентної ставки також враховується:
- розмір базової процентної ставки, установленої НБУ;
- вартість залучення кредитних ресурсів на ринку позичкових капіталів;
- співвідношення попиту та пропозиції на кредит;
- ступінь ризику;
- розмір і термін погашення кредиту;
- рівень витрат банку;
- перспективи розвитку економіки і рівень інфляції.

Значні доходи банки одержують від проведення операцій з іноземною валютою.
Банки можуть також одержувати доходи від операцій з цінними паперами, але оскільки цей ринок не розвитий, то доходи поки незначні. Операції з іноземною валютою і цінними паперами можуть проводити тільки ті банки, у яких маються на це ліцензії, видані НБУ і Мінфіном України.
Багато комерційних банків беруть зі своїх клієнтів плату за здійснення розрахункових операцій - перекладних, акредитивних, інкасових. Ця плата повинна покривати витрату банку на здійснення розрахункових операцій, у тому числі і плату банку регіональній розрахунковій палаті за проведення електронних платежів.
Відносно постійними є витрати банків на заробітну плату і нарахування на неї, бланки і канцелярські приналежності, утримання приміщень, охорони, протипожежної сигналізації й інше.
До перемінних витрат відносяться виплати відсоток по вкладах, депозитам і міжбанківському кредиту, за залишки засобів на розрахункових рахунках, витрати на рекламу, командировочні, поштово-телеграфні витрати й інші.
Відповідно до діючої методики комерційні банки визначають прибуток і збитки від своєї діяльності щокварталу, в останній операційний день кварталу. У залежності від податкового законодавства банки сплачують податки в державні чи місцеві бюджети з прибутку чи доходів. Після сплати податків і штрафів, що накладаються податковою інспекцією, НБУ й іншими органами з прибутку банку виробляються відрахування в його резервний фонд у розмірі не нижче 5% прибутку, що залишається в розпорядженні банку. Потім здійснюються відрахування у фонди економічного стимулювання банку, на благодійні і спонсорські заходи, на виплату винагороди керівництву банку. Якщо і після цього залишається нерозподілений прибуток, він може бути спрямований на індексацію акцій чи на приріст статутного фонду банку.
Збитки банку за підсумками діяльності банку за рік покриваються за рахунок його резервного фонду, а при його недостатності - за рахунок зменшення статутного фонду.
Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків. Він використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їхніх балансів. Нині ні в нас, ні за рубежем поки немає загальноприйнятої методики числення рейтингів комерційних банків. Тому рейтинги, розраховані по різних методиках, можуть істотно розрізнятися, а отже, різними будуть оцінки діяльності банків.
Оскільки кожна методика має свої позитивні і негативні сторони, необхідно відібрати з них такі, котрі найбільше повно характеризують діяльність банків. Для цього насамперед варто установити загальну для всіх банків форму балансу. Правильно визначені рейтинги банків дозволять клієнтам обрати ті з них, у яких можна буде без ризику поміщати і вкладати свої капітали.

Злиття банків.
Відповідно до Закону про банківські злиття 1960 року відповідальність за санкціонування банківських злиттів покладається на федеральні органи, що здійснюють регулювання банківської справи. У ведення Контролера грошового обігу передавався розгляд і твердження планів поглинання національними банками інших банків. Рада керуючих ФРС вирішує питання, що відносяться до банківських холдингів-компаній і штатів банкам-членам ФРС. Питання злиття застрахованих банків-нечленів ФРС вирішує Федеральна Корпорація по страхуванню депозитів. Закон про банківські злиття 1966 року забороняє злиття банків, якщо вони істотно послабляють конкуренцію. У доповненню до вищесказаного варто вказати і на те, що Міністерство юстиції США неодноразово прибігало до використання антитрестовського законодавства для того, щоб запобігти кілька банківських злиттів, що могли б серйозно розбудувати механізм конкуренції. У тому випадку, коли втручається Міністерство юстиції, воно повинно почати судовий розгляд не пізніше чим через 30 днів після остаточного схвалення федерального агентства; процес злиття припиняється доти, поки питання не буде остаточно вирішене у ході державного антитрестовського судового процесу.

Порівняльний аналіз.
Проводячи аналогію між порядком створення комерційного банку двох банківських систем можна зробити висновок, що причиною розходження є нормативна база, що визначає структуру банківської системи. Якщо в США відкриття банку можливо при одержанні чартеру або від федерального уряду, або від урядів штатів, то в Україні - це одержання ліцензії від НБУ.
Основа банківської системи США - Федеральна Резервна Система, що включає як національні банки, так і банки штатів. На Україні ж банківська система представлена НБУ і комерційними банками.
Аналізуючи доходи і витрати, прибуток банків у США і на Україні можна зробити висновки, що незважаючи на більш ніж сто літню історії банківської справи в США в порівнянні з короткою історією банківської системи України, незважаючи на розходження в структурі банківських систем і в нормативній базі, що регламентує діяльність банку, існує багато загального.
Розходження полягає лише в долі тих чи інших доходів і витрат у загальній структурі доходів і витрат бюджету.
Важливе місце в будь-якому банку має дотримання економічних нормативів, у якій би банківській системі він ні функціонував. Причому їхні основні види по економічному змісту аналогічні.

ДОДАТКИ

Додаток № 1.

Метою даного реферату є розгляд проблем і дій, зв'язаних із процесом організації банків і банківської структури на Україні, порівняти з аналогічним процесом що відбувався в США.
Дати класифікацію банків в Україні за формою власності, територіальній ознаці, обсягу наданих послуг та інше.
Освітити роль кредитно-банківської системи в економіці країни. Коротко розглянути фактори, що впливають на роботу банку.
Для порівняння необхідно розглянути особливості банківської системи США - ФРС, що означає визначення "національні банки", "федеральні банки", "банки-члени ФРС", "банки-нечлени ФРС" і т.д. Розглянути організаційні особливості комерційних банків і питання злиття банків.

Додаток № 2.

Частина 1.
I. I. Порядок створення комерційного банку.
Ключові слова - комерційні банки; галузеві, спеціалізовані, приватні, державні, універсальні, міжнародні, республіканські, регіональні банки; засновники банку; статутний фонд; філії і представництва.
ІІ. ІІ. Дотримання економічних нормативів.
Мінімальний розмір статутного фонду; платоспроможність, ліквідність, розмір ризику; обов'язковий резерв.
III. ІІІ. Доходи, витрати і прибуток банку.
Відсотки; операції з іноземною валютою і цінними паперами; постійні і перемінні витрати; прибуток банку.

Короткий зміст.
Комерційні банки - основна ланка кредитної системи країни, до якої входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на засадах комерційного розрахунку.
Основною метою комерційних банків, що стали створювати в Україні в 1989 році, було оперативне одержання їхніми засновниками і клієнтами широкого спектра банківських послуг.
Статус комерційних одержали колишні державні спеціалізовані банки.
В умовах ринкової економіки істотні зміни відбулися в банківському контролі.
В даний час цей контроль, як правило здійснюється на партнерських відносинах між банками і їхніми клієнтами.
Комерційні банки класифікуються по ряду ознак. У залежності від форми власності вони підрозділяються на приватні і державні. За формою організації серед приватних банків переважають акціонерні у виді суспільств відкритого чи закритого типів.
Комерційні банки в залежності від кола виконуваних операцій бувають універсальними і спеціалізованими.
У залежності від території діяльності комерційні банки підрозділяються на міжнародні, республіканські і регіональні.
Порядок створення і діяльності комерційних банків регламентується законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про підприємництво", "Про аудит", "Про іноземні інвестиції", "Про заставу" і інші, а також Тимчасовим положенням про порядок створення, реєстрації комерційних банків і здійснення нагляду над їхньою діяльністю, затвердженим Правлінням Національного банку України 17 липня 1992 року.
Кредитно-банківська система має життєво важливе значення для економіки країни, вона служить об'єктом ретельного нагляду і регулювання як з боку Національного банку України, так і з боку вищих органів державної влади і управління.
Одна з основних цілей комерційних банків - одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банків, базою підвищення добробуті працівників банку і т.п.
До появи власне комерційних банків подібні з ними функції виконали колоніальні позичкові контори чи приватні асоціації.
Прийняті в 1862 році Національний валютний акт, а в 1864 році - Національний банківський акт - наділили федеральний уряд правом санкціонувати ведення банківських операцій - видавати чартер. З цього часу банки, що одержали чартер від федерального уряду стали називатися національними банками. Банки, що одержали чартер від уряду штатів, одержали назву банків штатів. Співіснування національних банків і банків штатів створило банківську систему подвійного підпорядкування.
Комерційний банк, що звернувся з проханням про прийом до ФРС і допущений до членства в ній, стає банком-членом ФРС.
Найбільш розповсюдженим типом банків у США є безфілійний банк - банк без філій.
Крім того, представники уряду, що займаються регулюванням банківських операцій, з ворожістю відносяться до відкриття відділень банків.
Дотепер продовжується суперечка про те, який тип банку - той що має відділення чи безфілійний - найбільшою мірою відповідає запитам жителів сільських і приміських районів.
Відповідно до Закону про банківські злиття 1960 року відповідальність за санкціонування банківських злиттів покладається на федеральні органи, що здійснюють регулювання банківської справи.

Категорія: 10 клас | Додав: НюТо4Ка
Переглядів: 663 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Пошук

Друзі сайту